Контрольна робота. Навичка читання мовчки. 4 клас.

ХИТРА ЛИСИЦЯ

               Блукали ми якось із лісником і Павликом по берегу озера й натрапили на лисячий слід.

- Мабуть, лиска приходила воду пити, - сказав Павлик.

- Ні, не воду вона приходила пити, - заперечив ліс­ник. - Ти придивися

пильніше: занадто вже обережно сту­пала вона ось тут, при самій воді. Лисиця рибалити сюди приходить, коли не вполює собі здобичі в лісі чи в степу.

- Як же вона ловить рибу? - спитав Павлик, украй здивований.

 Лісник пообіцяв нам показати.

      І ось одного разу, натрапивши на свіжі сліди, що вели до озера, ми підкралися до прибережних кущів...

       Лисиця підійшла до озера, трохи постояла. Потім не­чутно забрела у воду

завмерла, мов закам’яніла. Та вже наступної миті блискавично вдарила лапою- і вихопила з води сріблясту рибку. Проковтнувши здобич, руда хитрунка знову завмерла.

Тим часом на небокраї з’явилися темні хмари. Повіяв холодний вітерець, зашуміли кущі. По воді побігли брижі[1], заважаючи риболовлі. Лисиця, петляючи, аби заплу­тати свої сліди, побігла до лісу.

Ми вирішили поглянути, де її лігво, і покрадьки по­далися слідом.

Ось вона вже піднялася на вершину пагорбка, ось шуг­нула в глибоку балку.

Ми теж спустилися вниз, обнишпорили всі кущі, та лисячої нори ніде не   

знайшли.

Що за дивина? Ніби руда крізь землю провалилася.

         Через кілька днів ми втрьох знову навідалися на те саме місце. І знову побачили лисицю. Та як не намага­лися ми простежити, куди ж вона сховається, лисиця й цього разу зникла безслідно.

- Це нам, видно, найхитріша попалася, - пожартував лісник.

                 Ось випав перший сніжок. Ми йшли понад озером і знову натрапили на заплутані лисячі сліди. Тихенько про­кралися на берег: лисиця стояла у воді - рибалила.

                 Руда зразу ж помітила нас і чимдуж кинулася до балки. Еге, тепер на снігу вже так просто від нас не сховаєшся! Сліди обривалися коло двох розлогих ялин. Геть здиво­вані, ми зупинилися: сліди кінчаються, а нори не видно. Де ж руда?

І раптом лісник поманив мене пальцем і кивнув на нижні лапаті віти похиленої ялини, що майже стелилися по землі. На снігу, що припушив віти, виднілися лисячі сліди.

Ми разом підвели голови і так стояли довгенько, приго­ломшені: на зламаній верхівці ялини чорніло велике ста­ре лелече гніздо, а з нього визирав кінчик рудого хвоста!..

Хто знає, скільки б вона нас дурила, коли б не випав перший сніг. (371 слово)

---

[1]Брижі - дрібні хвильки.