Дитина скаржиться, що їй нудно: поради батькам

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/5242/

      «Мені нудно». Цю фразу батьки можуть чути від  дітей багато разів за день. І ці слова збивають батьків з пантелику. Як дитина може нудьгувати, якщо в неї є багато занять на вибір? Або як їй може бути нудно, якщо до цього вона цілий день провела з другом? Батькам набагато важче позбавити дитину нудьги, ніж одягнути або нагодувати. Вони не можуть зрозуміти, чому слова дитини про те, що їй нудно, іноді звучать як докір, і ніякий запропонований батьками варіант дитині не підходить?

     Спробуємо розібратися, чому так відбувається і що батьки можуть з цим удіяти.

      Нудьга передбачає бажання людини знайти щось у навколишньому світі, що її розважить. Таке бажання може виникати з багатьох причин. Наприклад, людині можуть бути нецікаві власні думки й дії - це так звана «проста» нудьга. Але діти часто використовують фразу «мені нудно» і в більш складних ситуаціях.

       Усім  дітям доводиться справлятися зі складними почуттями. Кожного дня можуть бути моменти, коли дитина почувається самотньою, наляканою, сумною, відчуває провину, сором або злість. Іноді діти не можуть самостійно впоратися зі складними почуттями через втому, дуже сильні емоції, почуття провини чи сорому з приводу своїх емоцій. І один із способів упоратися зі своїми почуттями - це сказати батькам: «Мені нудно». Таку нудьгу можна було б назвати складною, тому що вона складна як для дитини, так і для тих, хто намагається їй допомогти.

Маленькі діти часто не просять відкрито про допомогу, коли відчувають важкі почуття. Часто вони навіть не розкривають своїх почуттів батькам. Одна дитина грається своїми улюбленими іграшками, і почуття радості від цього заняття допомагає їй подолати занепокоєння. Інша проживає свої почуття, розігруючи різні сцени за допомогою ляльок або інших іграшок. Треті відволікаються від важких відчуттів за допомогою комп'ютерних ігор. Так чи інакше, усі вони знаходять спосіб упоратися зі своїми емоціями.

      Розуміння цього дає батькам можливість допомогти дитині, яка скаржиться на те, що їй нудно. По-перше, батьки можуть зрозуміти, що не будь-яка їхня реакція може допомогти. Наприклад, якщо дитина скаржиться на нудьгу після того, як цілий день гралася з другом, не варто цьому дивуватися. Для дитини 15 хвилин може бути досить великим відрізком часу для того, щоб веселощі змінилися нудьгою. Крім того, нудьга може виникнути в результаті гри, і тоді в цих актах немає ніякого протиріччя. Можливо, за почуттям нудьги ховається втома від того, що дитина гралася цілий день, або тривога від того, що весь день поруч з нею не було батьків. Якщо батьки ставлять під сумнів почуття нудьги дитини, вона може відчувати через це сором. Тому в першу чергу батьки повинні поважати почуття дитини, якими б несподіваними або незручними вони не були.

      Потім батьки можуть запропонувати дитині спосіб упоратися з нудьгою. Якщо ці пропозиції дитині не допомагають, вона може сказати батькам, що потребує їх присутності. Дитина намагається впоратися зі своїми почуттями, які їй заважають. Тому «складну» нудьгу потрібно розуміти як свого роду регресивну поведінку, коли дитина потребує батьківської уваги.

      Батьки можуть також допомогти дитині зрозуміти справжню проблему, яка викликала в неї нудьгу. Для цього потрібно уважно вислухати дитину й запропонувати вихід із ситуації. Наведемо приклади.  

       Батькам не варто турбуватися про те, що коли вони будуть кожного разу реагувати на повідомлення дитини про те, що їй нудно, то тим самим розбалують її. Дитина стає більш гнучкою та здатною впоратися зі своїми почуттями, якщо батьки допомагають їй у цьому. Дитина може розвинути залежну поведінку тільки в тому випадку, якщо батьки самі кидаються їй на допомогу при найменших проявах нудьги або якщо вони надмірно нею опікуються.

        Зрозуміло, в реальному житті батьки не завжди можуть кинути всі справи, щоб провести час з дитиною, яка нудьгує. Але в такі моменти вони можуть визначити справжню причину поведінки дитини, навіть якщо не можуть приділити їй час. Таким чином, батьки завжди можуть дати зрозуміти дитині, що вони готові прийти їй на допомогу, щоб упоратися з емоційними труднощами.