Шановні батьки, любі мої діти! 
           От і настав той час, коли нам  пора прощатися.           Сьогодні пролунає для вас  дзвінок, який проведе  вас із початкових класів і покличе в серйозне життя старшокласників. 
          Сьогодні ви залишаєте зі мною свої пустощі, неслухняність, свої перші дитячі радощі, свої добрі серця. Нехай у моїй пам’яті, і у вашій буде тільки все хороше і привітне.
        Шкільний дзвінок... 700 днів разом із ранковим сонцем ви, дорогі четвертокласники, переступали поріг рідного класу. Близько трьох із половиною тисяч дзвінків почули ви за чотири роки. Ви чули їх по-різному. Тоді, коли з букетом квітів йшли на перший урок у перший клас, і тоді, коли він немов обривав цікаво проведені 40 хвилин улюбленого уроку. А  ще  був довгоочікуваний дзвінок на канікули. 
        А ось дзвінок, який почуєте сьогодні, буде останнім у стінах рідної школи. 
        Чотири роки ми разом із вами піднімались сходинками країни Знань — дедалі вище і вище. Учились читати, писати, лічити, дружити. Усі ці чотири роки я вчила вас доброти, ввічливості, відкривала перед вами непізнані світи знань.  Жаль розлучатися з вами. За ці чотири роки ми з вами пізнавали одне одного. Разом ми переживали і біль, і радість, хороший настрій і невезіння. Але коли я заходила до класу і чула привітне: «Добрий день!» та бачила ваші ласкаві оченята, то все залишалося там,  за дверима. 
       Спасибі, вам, мої найкращі, за підтримку. Кожен із вас залишиться в моєму серці назавжди!