Контрольна робота з літературного читання №4. Навичка читання вголос.

Колючі гості

    Це було восени, коли з дерев уже осипалося листя. Гуляючи в саду, Христинка помітила, що під яблунею сидить їхня кицька Мурочка й щось розглядає. Дівчинка підійшла до неї і питає:

— Що ти тут видивляєшся, Мурочко? Мишку хочеш упіймати?

Та не звернула на Христинку ніякої уваги й продовжувала пильно дивитися на купку жовтого листя під яблунею.

Стала придивлятися до тієї купки й Христинка. І раптом помітила, що листячко ніби дихає, ворушиться. Ой, що там?

Христинка мерщій — до мами, яка поралася на городі, привела її до яблуні.

— Там хтось є, — показала на купку листя, що дихало.

Мама взяла гіллячку, обережно розгребла його, а там — їжак. Стомився за ніч, блукаючи, і вмостився під яблунею відпочити.

— Ой, гарнесенький який! — плеснула в долоньки Христинка. Їжачок і справді був симпатичний.

Мама передала Христинці гіллячку.

    — Ти постережи його, щоб не втік, а я молока принесу, пригостимо.

Принесла, налила в блюдечко й поставила перед їжачком:

— Пий!

Їжачок посидів хвилинку, принюхуючись, а потім устромив носика в блюдечко й почав пити.

Мурка, що сиділа тут же, біля Христинки, побачила таке й теж захотіла поласувати молочком. Тільки підкралася до блюдечка, а їжачок на неї як чмихне! Вона й відскочила.

Вихлебтавши молоко, їжачок подивився на Христинку та її маму блискучими намистинками очей, ніби подякував за частування, і повагом пошелестів від них.

Увечері, відчинивши двері веранди, Христинка загукала:

— Мамо! Мамо! А до нас гості!

Біля східців вона побачила двох великих і трьох маленьких їжачків. Це їжак, якого вони з мамою пригостили вранці молоком, привів до них вечеряти свою сім'ю.

Налили у велику тарілку молока й поставили перед їжачками. Всі п’ятеро одразу ж обступили тарілку й ну дружно ласувати.

Після того сім’я їжачків приходила ще кілька разів, і Христинка з мамою охоче пригощали усіх свіжим молоком.

Аж ось випав перший сніг. Їжачки не показувалися.

— Залягли на зиму спати, — пояснила Христинці мама.

І дівчинка почала чекати весни, щоб знову побачити своїх друзів.