Цікаві факти із життя Астрід Ліндгрен

        У 2017 році виповнилося 110 років від дня народження відомої шведської казкарки Астрід Ліндгрен – однієї з кращих казкарок Скандинавії. Народилася Астрід 14 листопада 1907 року в Південній Швеції у невеликому містечку Віммербю провінції Смоланд у селянській родині.
Улюблені автори Астрід Ліндгрен: Г.К. Андерсен, Ж. Верн, Марк Твен, Р. Стівенсон.
Вона була другою дитиною у Самуель Август Еріксона і його дружини Ганни.
Разом зі старшим братом Гуннаром у сім’ї росло три сестри – Астрід, Стіна та Інгегерд.
Сама письменниця завжди називала своє дитинство щасливим (у ньому було багато ігор і пригод, що перемежовувалися з роботою на хуторі та на його околицях) і вказувала на те, що саме воно є джерелом натхнення для її творчості.

Про особливі відносини в сім’ї письменниця з великою симпатією і ніжністю розповіла у єдиній своїй книжці, написаній не для дітей, – «Самуель Август із Севедсторпа і Ганна з Гюльта». У дитинстві Астрід Ліндгрен була оточена фольклором, жартами, казками, історіями, які вона чула від батька або від друзів, які потім лягли в основу її власних творів. Любов до книжок та читання, як вона зізналася згодом, виникла на кухні у Крістін, із якою вона дружила. Саме Крістін залучила Астрід до дивовижного, хвилюючого світу, в який можна було потрапити, читаючи казки.
Письменницький дар і пристрасть до творчості проявилися у неї, варто було їй лише навчитися грамоти. Її здібності стали очевидними вже в початковій школі, де Астрід називали «віммербюнскою Сельмою Лагерлеф», чого на власну думку, вона не заслуговувала.
Після школи, у віці 16 років, Астрід Ліндгрен почала працювати журналістом у місцевій газеті Wimmerby Tidningen. Але через два роки вона завагітніла, не будучи заміжньою. Їй довелося залишити посаду молодшого репортера і виїхати до Стокгольма. Там вона закінчила курси секретарів в 1931 році знайшла роботу за цією спеціальністю.
У грудні 1926 року у неї народився син Ларс. Оскільки грошей не вистачало, то Астрід довелося віддати улюбленого сина в Данію у сім’ю прийомних батьків. У 1928 році вона отримала роботу секретаря в Королівському автоклубі, депознайомилася зі Стуре Ліндгреном.
Вони одружилися у квітні 1931 року, а після цього Астрід Ліндгрен вирішила стати домогосподаркою, щоб повністю присвятити себе вихованню Ларсі, а пізніше і новонародженої у 1934 році доньки Карін. У 1941 році Ліндгрени переїхали в квартиру з видом на стокгольмський Васапарк, де письменниця жила аж до своєї смерті. Зрідка, беручись за секретарську роботу, вона складала описи подорожей і досить банальні казки для сімейних журналів і різдвяних календарів, чим і відшліфувала поступово свою літературну майстерність.
У 1954 році Астрід Ліндгрен написала першу з трьох своїх казкових повістей – «Міо, мій Міо!».
У 1958 році Астрід Ліндгрен нагородили медаллю Ганса Крістіана Андерсена, яку називають Нобелівською премією у дитячій літературі.
Крім нагород, що присуджуються лише дитячим письменникам, Ліндгрен отримала і низку премій для «дорослих» авторів, зокрема

Statue von Astrid Lindgren in Stockholm vor Junibacken

засновану Датською академією медаль Карен Бліксен, російську медаль імені Льва Толстого, чилійську премію Габріели Містраль і шведську премію Сельми Лагерлеф.
У 1969 році письменниця отримала Шведську державну премією з літератури. Її досягнення у галузі благодійництва були відзначені Премією миру німецької книготоргівлі за 1978 рік і медаллю Альберта Швейцера за 1989 рік (присуджується американським Інститутом покращення життя тварин).
Найвеселіша нагорода, яка може бути у дитячого автора, це міжнародний «Орден Усмішки».
Казкова повість «Брати Лев’яче Серце» була вперше опублікована у 1973 році з ілюстраціями Ілон Вікланд. У 1979 році Ліндгрен отримала за «Братів Лев’яче Серце» літературну премію Януша Корчака. Повість вважається більш похмурою і дорослою, ніж більшість її творів, і швидше нагадує роман у жанрі фентезі.
У черговій трилогії – «Малюк і Карлсон, який живе надаху», «Карлсон прилітає знов» і «Нові пригоди Карлсона, який живе на даху» – знову з’являється фантазійний герой Карлсон, який змушує Малюка забути про неприємності.
За словами Астрід Ліндгрен, «Пеппі Довгапанчоха» з’явилася на світ насамперед завдяки дочці Карін. У1941 році Карін захворіла на запалення легенів, і щовечора Астрід розповідала їй перед сном усілякі історії. Одного разу дівчинка замовила історію про Пеппі Довгапанчоху – це ім’я вона вигадала одразу. Так Астрід почала складати історію про дівчинку, яка не підкоряється жодним умовам. Після першої історії про Пеппі, яка дуже сподобалася Карін, А. Ліндгрен протягом наступних років розповідала нові вечірні казки про цю рудоволосу дівчинку.
Пам’ятники Астрід Ліндгрен встановлені по всьому Стокгольму.
У Швеції знаходиться найбільший «Ліндгренленд».
Є астероїд, названий на честь Астрід Ліндгрен, сама казкарка сказала так: «Називайте мене тепер «АстероїдЛіндгренд».
Письменниця померла 28 січня 2002 року в Стокгольмі. Астрід Ліндгрен належить до найбільш відомих у світі дитячих письменників. Її твори сповнені фантазії і любові до дітей. Багато з них перекладено на 70 мов і видані більш ніж у 100 країнах. У Швеції вона стала легендою, оскільки розважала, надихала і втішала не одне покоління читачів, брала участь у політичному житті, змінювала закони і, що найважливіше, помітно вплинула на розвиток дитячої літератури.
https://nbu4kids.wordpress.com/2017/11/16/%D1%86%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D1%96-%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8-%D1%96%D0%B7-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F-%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B4-%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BD/ь-джерело