Що робити, якщо ваша дитина не любить школу

     Якщо ваша дитина ненавидить школу, у цьому не варто звинувачувати ні її, ні її вчителя, оскільки таке негативне ставлення може бути доказом того, що мозок вашого сина або доньки функціонує належним чином. Адже здоровий мозок захищає свого власника від передбачуваних загроз.

       Сучасна школа наповнена стресами й часто лякає своїми завищеними стандартами тестів. До того ж існує така величезна кількість інформації, яка вважається необхідним знанням для успішного складання іспитів, що багатьом дітям школа нагадує, швидше, загін для примусового годування фактами без достатнього часу або ресурсів, щоби зробити їх цікавими й актуальними.

             Переобтяжений розклад

             З точки зору неврологів і досвідчених педагогів, порожні, байдужі обличчя, удавання й абстрагування дітей від навчального процесу – не їхня вина та не їхній вибір. Мозок еволюціонував як орган, щоб сприяти виживанню людини. Його першочерговим завданням є уникнення небезпек. Наша увага безпосередньо пов'язана зі здатністю попереджати мозок про сигнали потенційної небезпеки. Коли мозок перебуває у стресовому стані, увага автоматично шукає потенційну загрозу, яка може бути причиною емоційного розладу, ігноруючи при цьому іншу сенсорну інформацію, наприклад, матеріал уроків.

       Стрес посилюється від нудьги й розчарування в людей і тварин. Тварини, яких приборкують або недостатньо стимулюють, реагують агресивною, руйнівною поведінкою і можуть навіть калічити самих себе. Стрес примушує їхній мозок звертати увагу тільки на уявну або реальну загрозу. У такому стані поведінка вже не підпорядковується вищим структурам мозку.

       Подібні реакції відбуваються й у мозку людини. Якщо діти перебувають у стані стресу, викликаного нудними уроками, які мають мало особистої значущості, або розчаровані нездатністю засвоювати перевантажену навчальну програму, їхній мозок робить те, що він запрограмований робити. Обробка інформації переходить з вищих структур мозку (від префронтальної кори) у більш примітивні. У цій ситуації в людей, як і у тварин, мимовільні поведінкові реакції суворо обмежені трьома видами: бий, біжи або замри.

        Спостерігаючи за тим, як  запихають в голови дітей факти, тому що перед ними поставлена нерозв'язна задача – примусити юний мозок зазубрювати матеріал тестів, серце болить як за учнів, так і за їхніх викладачів. 

Батьки повинні оберігати мозок дитини

       Ваше завдання як батьків зробити так, щоб діти отримували від навчання радість. Ви можете поміняти їхнє ставлення до школи й навіть змінити рефлекторні реакції їхнього мозку. Стратегія полягає в тому, що треба будувати «мости» від інформації до інформації. Як їх будувати?

      Ви можете забезпечити позитивне ставлення, якщо зв'яжете навчання дітей у школі з їхніми інтересами й допоможете їм знайти особисту значущість навчального матеріалу, щоб знизити рівень стресу й відкрити нейронні шляху до вищої, інтелектуальної області мозку, де відбувається справжнє навчання й зароджується творче мислення.

       Удома з дітьми ви можете використовувати стратегії, здатні змінити негативне ставлення до школи, і сприяти розвитку способу мислення ваших дітей, необхідного для відновлення й підтримки позитивного ставлення до себе та школи. З таким світоглядом і зміною негативу їхній мозок буде більш сприйнятливим до зосередження уваги й запам'ятовування інформації під час шкільних занять і виконання домашніх завдань.

       Успіх, який супроводжує ваших дітей у результаті докладених зусиль, буде сприяти утворенню нових нейронних шляхів, за допомогою яких вони будуть реагувати на навчання більш ефективно та зберігати отриману інформацію в довгостроковій пам'яті. Вони зможуть успішно відновлювати в пам'яті інформацію не тільки для виконання тестів, але й для подолання всіх труднощів і використання можливостей, які очікують їх у XXI столітті.

      Таким чином, ключ до цього процесу й полягає в тому, щоби побудувати «міст» між досліджуваним у школі матеріалом, дитячими інтересами й минулим позитивним досвідом, щоб вони самі хотіли вивчати те, що їм треба вчити.

Погляд усередину мозку

       Нейровізуалізаційні дослідження показують, які метаболічні та структурні зміни відбуваються в головному мозку, коли нова інформація зберігається в зоні, що відповідає за пам'ять. Ми знаємо з цих досліджень, що активність сховища пам'яті підвищується, коли нова інформація пов'язана з початковим знанням, особистим інтересом і позитивними емоційними переживаннями.

      Багаторазове зв'язування родинних спогадів з новим навчальним матеріалом – свого роду «мозковий клей». Нова інформація встановлює все більше зв'язків (дендритів, синапсів) щоразу, коли нове й початкове враження спільно використовуються для нової мети.

        Як приклад можна привести активацію спогадів про сімейні походи та встановлення зв'язку між цими спогадами й новим знанням про перших поселенців, які подорожували по всій країні у критих возах. Коли ви допомагаєте своїм дітям зв'язати нове знання про поселенців із цим довготривалим спогадом про сімейні походи, шкільні заняття допомагають виробити більшу кількість дендритів, які доносять цю інформацію до нейронів, що зберігають спогади. Коли ваші діти захочуть пригадати знання з історії для проходження тесту, спогади про сімейні походи сприятимуть вилученню відповідної інформації, необхідної їм для відповідей на запитання тесту.

Мозок відстежує будь-які зусилля – корисні й марні

       Коли діти вважають, що зусилля виправдає себе, це допомагає їм знаходити мотивацію для його прикладання. Мозок еволюціонував для виживання. Виживання відбувається тоді, коли мозок оцінює ймовірність того, чи будуть зусилля виправданими. Мозок запам'ятовує результати щоразу, коли оцінює ситуацію (складне запитання тесту, протистояння з однокласником, вибір між навчанням і грою, рішення уважно слухати пояснення вчителя, пройти відбір у спортивну команду) і пророкує, чи виправдане буде конкретне зусилля, чи ні.

       У головному мозку є спеціальна структура, єдина робота якої полягає в тому, щоб додавати задоволення, викликати викид дофаміну у префронтальній корі (місці, де минулі спогади активуються для прогнозування), коли прогноз (вибір, відповідь, соціальна реакція, рішення про програму фізичних зусиль, рішення про те, що виконання домашнього завдання – це кращий вибір, ніж гра) виявляється точним.

        Ця накопичена інформація про зроблені прогнози й отримані результати використовується мозком тварин і людей для оцінки нових подібних ситуацій, що вимагають докладання зусиль. Наприклад, уявімо, що лисиця спробувала наздогнати зайця вгору по крутому схилу, докладаючи зусилля й витрачаючи цінні запаси енергії на гонитву, але в результаті вона зазнала невдачі. Тепер лисиця збереже пам'ять про це. В її мозку виникне осередок пам'яті, який буде містити інформацію про те, що докладене зусилля не принесло очікуваного результату. Ще кілька таких невдалих спроб, і мозок лисиці вибудує все більш і більш точний ланцюжок спогадів для кращого виживання. І тепер вона буде використовувати його, щоб вирішити, чи потрібно докладати зусиль, ґрунтуючись на попередньому досвіді, пов'язаному з крутизною пагорба й відстанню до здобичі, чи ні. Тепер лисиця не буде докладати зусиль, якщо пам'ять підказує їй, що гонитва за зайцем угору по крутому схилу навряд чи буде успішною.

        Коли мозок дитини розвиває негативне ставлення до школи, це, як правило, є результатом певних висновків, зроблених нею на підставі колишніх зусиль. Ґрунтуючись на минулій історії невдалих спроб – наприклад, зберігати увагу на уроці, уважно виконувати домашнє завдання, проявляти наполегливість при виконанні складної класної роботи, які не привели до успіху, мозок дитини вчиться автоматично опиратись докладанню розумових зусиль при наступних аналогічних заняттях.

        Досить інтелектуальні діти можуть зазнавати труднощів із механічним запам'ятовуванням. Проте, оскільки таке запам'ятовування потрібне у школі і, отже, сприймається учнями як цінна навичка, вони набувають переконання, що їхня нездатність зосереджувати увагу в класі або отримувати високі оцінки за визубрений матеріал означає, що вони нерозумні й не можуть досягти успіху. Таке мислення не тільки хибне, але якщо ваша дитина його приймає, це означає, що її організму буде важче формувати позитивні, націлені на результат, нейронні шляхи.

Готуйте пам'ять вашої дитини до отримання знань

       Залучайте розумову діяльність дітей до тем, що вивчаються у школі, розглядаючи фотографії або відео сімейних поїздок, предмети, що належать дітям, із країн, які вони вивчають, чи читаючи улюблені оповідання, пов'язані з темами в галузі науки, історії та математики. Допитливість, активована нагадуваннями про минулий досвід і поточні інтереси, є сполучним «мостом» між інформацією, яку діти повинні отримати у школі, та їхнім мозком. Крім того, у дітей з'являються інтерес і позитивний настрій, вони хочуть учити те, що їм треба вчити!

      Ставте дітям запитання, які допоможуть їм особисто для себе пов'язувати історію, минулий досвід, майно або інтереси з поточними або майбутніми темами навчання. Це збудить їхній інтерес і залучить важливі структури пам'яті. Стимулюйте допитливість ваших дітей, щоб вони хотіли знаходити відповіді й вирішувати завдання. Мозок зберігає концентрацію уваги, коли діти особисто зацікавлені у відповіді на запитання.

       Стимулюйте допитливість дітей, пов'язану зі шкільними темами, а потім працюйте разом з ними і вчіть їх знаходити відповіді на цікаві для них запитання. Тим самим ви допоможете розвинути навички критичного мислення та інші виконавчі функції лобової частки мозку, які активізуються в той момент, коли діти аналізують інформацію (зі своїх спогадів, книг, Інтернету й від вас), щоб відповідати на питання. У міру того як діти вчаться зосереджувати увагу й оцінювати, яка інформація істотна для відповідей на запитання, а яка ні, у них розвиваються вищі навички мислення, такі як аналіз, організація й визначення пріоритетів.

      Завдяки тому що ви збудуєте зв'язок між шкільними темами та інтересами дітей, пробуджуючи їхню допитливість, їхній мозок отримає різкий старт для розвитку навичок обробки інформації, які слугують досягненню успіху при вирішенні академічних, соціальних та емоційних завдань і можливостей протягом усього їхнього життя. Коли діти мотивовані допитливістю й цікавістю, щоби ставити запитання, а потім шукати відповіді на них, у них розвиваються навички прогнозування, дедукції, незалежного мислення, аналізу та здатності відрізняти факти від думок (поглядів), робити висновки й відстоювати власну думку чи етичні переконання. Це, швидше, побічні вигоди від пробудження інтересу дитини до шкільних тем і від зменшення негативного ставлення до школи.

Готуйтеся стати мозковим тренером дитини

      Можливо, вам треба заздалегідь розпитати вчителя вашої дитини про навчальний план, хоча, швидше за все, він буде суворо дотримуватись послідовності викладу матеріалу в підручнику. І оскільки ви знаєте, який матеріал буде вивчатись у наступній темі, ви можете знайти способи, щоби почати активно його обговорювати вдома, в машині або в черзі в продуктовому магазині.

     Вам може знадобитися зручний блокнот зі списком відкритих запитань, які можуть стати чудовою сполучною ланкою інтересів дитини зі шкільними темами. Це можуть бути підказки про те, як зв'язати ваш спільний досвід з досліджуваним матеріалом. Наприклад, якщо ваша дитина захоплюється спортом, у вашому списку може бути таке запитання: «Якби ти був тренером команди з _______, то як би ти використовував _______, щоб допомогти своїй команді виграти?». У перше вікно дитина повинна вписати улюблений вид спорту або назву улюбленої команди. Друге вікно призначене для спорідненої теми навчання у школі (сила тяжіння, середнє арифметичне, множення, словниковий запас слів, винаходи або риси характеру, притаманні персонажам творів шкільної літератури).

Т     акож і дискусії, які ви будете проводити, щоб зацікавити дітей шкільним матеріалом, будуть служити в якості міцного цементу для спогадів, звичайно, якщо ви активно й уважно слухаєте, коли діти висловлюють свої думки або ставлять запитання. Ви повинні приділяти таким бесідам безроздільну увагу. Для підтримування мотивації дітей їх треба запевнити, що вам дійсно цікаві їхні думки.

Негатив перетворюється на мотивацію

      Ви можете допомогти дітям розвинути такі життєво важливі навички, як добра пам'ять, увага, організація й постановка цілей. Використовуючи свої знання про інтереси ваших дітей, їхні минулі приємні переживання й сильні сторони при навчанні, щоб розвинути їхній інтерес до шкільних предметів, ви допоможете їм поліпшити ставлення до навчання, мотивацію, наполегливість, і, в результаті, у них зросте впевненість у тому, що їхні зусилля не будуть марними.

      Ваша участь допоможе дітям знайти сенс того, що навчання відповідає сучасним життєвим труднощам. Ви зможете надати їм допомогу при розвитку в них нейронних структур мозку, які допоможуть вашим дітям учитися протягом усього життя й застосовувати свої знання в реальних життєвих ситуаціях.

      Результати виправдають ваше планування й підготовку. Якщо ви будете використовувати знання, які дає сучасна неврологія, щоби повернути дітям радість від процесу навчання, дитячі посмішки обов'язково прийдуть на зміну ниттю й незадоволенню.

Джуді Уілліс, «Psychology Today»