Його байки не старіють

5 березня  виповнюється 189 років від дня народження українського байкаря, поета – лірика Леоніда Івановича  Глібова.

Народився Леонід Глібов    в селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині,  у сім’ї управителя поміщицького маєтку.  Його батьки були добрими, гуманними й освіченими людьми. Дитинство маленького Леоніда ( батьки ніжно називали його Льоликом) пройшло в селі Горби, Кременчуцького повіту. Малий Льолик заслуховувався українською піснею, зачаровувався народними звичаями та обрядами. Веселий і жвавий хлопчик любив усякі рослини, мав свою грядочку і вирощував на ній різні квіти.

Початкову освіту Леонід здобув удома. Мати навчила його грамоти, місцевий священик – арифметики, латинської і грецької мов, і звичайно ж, Закону Божого.  Потім він навчався в Полтавській гімназії. Там, відірваний від рідної домівки, він сумує за батьками. Сниться йому рідна хата, і туга виливається в поезії. Так народився перший твір – вірш «Сон». Але через хворобу, на жаль,  юнак не закінчив гімназію. У віці двадцяти двох років Леонід вступає до Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька. Тут свого часу навчалися М. Гоголь і Є. Гребінка, тут були добрі традиції і розумні вчителі. Однак нещасний випадок, який стався з його батьком, змусив Л. Глібова перервати навчання: переїжджаючи через Дніпро, батько провалився під лід, застудився і помер. Невдовзі померла і мати. Отож поет продовжив навчання і закінчив ліцей у 1855 р. вже одруженим чоловіком і знаним байкарем.

Після закінчення ліцею Леонід Глібов викладав історію та географію. Він був лагідною й ерудованою людиною, талановитим педагогом.Захоплений своїми предметами, він умів їх цікаво викладати, ніколи не карав своїх учнів.

Згодом, отримавши посаду учителя географії чоловічої гімназії, Леонід Іванович переїхав у Чернігів. Серед його учнів були майбутній письменник Гліб Успенський, а також відомий згодом громадський діяч Петро Косач ( батько Лесі Українки).

Чи не найкращі роки життя поет віддав давній мрії – виданню щотижневої газети «Чернігівський листок». Навколо неї згуртувалася найбільш прогресивна демократична інтелігенція України, що несла українському народу освіту. Згодом газету заборонили випускати.

Під кінець 1867 року Леонід отримав посаду завідувача Чернігівською земською друкарнею, яку обіймав до кінця свого життя, проживаючи в Чернігові.

Леонід Іванович писав фейлетони, підписуючи їх псевдонімом «Капітан Бонвіван», комедійні п’єси. Чи не першим в українській літературі Дідусь Кенир (також один із його псевдонімів) подарував дітям таку форму загадки , як акровірш. Його влучні вислови: «живий живе гада», «жуки в голові», «як по воді пливе», «тепер мовчи та диш», «чого не тямиш – не берись» – живуть і вічно житимуть у народі.

Леонід Іванович цікавився також і театром. Він привітав та підтримав перші виступи на сцені Марії Адасовської – майбутньої славетної української актриси Марії Заньковецької.

А тим часом доля не скупилася для нього на горе і печаль. Померла маленька донька, згодом дружина, він сам майже осліп.

Помер 10 листопада 1893 року на 66-му році життя, заливши пам’ять про себе у своїх мудрих творах. Щирі, дзвінкі, життєдайні, напоєні мудрістю та добром твори Леоніда Глібова живуть і сьогодні. 

https://nbu4kids.wordpress.com/2012/03/02/%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%B8-%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8E%D1%82%D1%8C/#more-5255- джерело