http://korali.info/svyata/do-andriya-na-vechornici.html -джерело
Коли за вікнами темно і зимно, а гарячий чай чи кава не гріють… ні, це не поставлений голос диктора з телевізора і навіть не реклама чогось-там із чимось! Це настрій, який приходить до нас у зимну пору.
Так може початись кожен грудневий вечір, якщо проводити його на самоті. Але так його ніколи не хотіла «висиджувати» українська молодь. І тому на світі з’явились вечорниці! Дівчата і хлопці збирались у великій хаті: жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...
Всілякі ігрища здавна супроводжувались смачними стравами і обрядами. Молодь змагалась практично у всьому: хто кращого вареника чи коржа спече, хто краще заспіває, хто більше вщипне калити.
Калити? А що це? Калита – то великий і солодкий корж, переважно круглий як сонце, який випікають спільно. Його підвішують на довгу шворочку заради веселої розваги – «Кусання калити». Відкусити шматок калити треба, не тримаючись за неї руками. Та найвеселіше не тому, хто намагається відкусити, а всім іншим, хто за цим дійством спостерігає.
Калитою керує "Пан Калетинський" – веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту і намагається у всякий спосіб зашкодити герою. Силу і вправність у кусанні калити випробовують усі охочі.
Та окрім вечорниць андріївська ніч «відзначається» парубоцькими збитками – особливо у тих дворах і садибах, де є дівчата на виданні. Збитки бувають як дуже локальні (обмазування дверей зубною пастою чи затуляння вікон чимось темним, аби думали, що ще ніч), так і районного масштабу (знімання воріт, чіпляння старих черевиків на паркан, зодягання пса у светр)… Роблячи збитки, важливо не перейти межі дозволеного і щоб усім було смішно, а не лише парубкам-збиточникам.
Дівчата вірили, що в цю ніч ворожба на судженого справджується. Ворожили у різний спосіб, скільки вистачало ідей і фантазії. Хлопці всіляко намагались перешкодити, а насправді тільки й думали про те, як би то позалицятись і вивідати дівочі секретики. Авжеж, не всі вірили у силу ворожби – для багатьох цей вечір був просто гарно проведеним часом.
А як проводять вечорниці сучасні жителі великих міст? Тематичними концертами і привітаннями усіх, хто носить імена Андрій чи Андріана! Адже мало подарувати щось файне – насамперед важлива увага до іменинника і бажання побачити усмішку на щасливому обличчі!
Будь мужнім, радуй своїх ближніх,
Того хто поруч, розумій.
І ангел в шатах білосніжних
Хай береже тебе, Андрій!
***
В день Ангела бажаю я любові
І від душі успішних перемог,
Натхнення, щастя світлого, здоров’я
І хай тебе оберігає Бог!
***
Як пісня дзвінко ллється,
Хай гарно так живеться,
Хай доля усміхається,
Здоров'я додається!
Хай буде свято на душі,
А серце щастям багатіє,
Хай водограй вирує почуттів,
Збуваються всі мрії!
***
Нехай у день твого святого,
Ангел сил додасть до всього,
Щоб життя не було сірим,
Хай додасть наснаги й віри!
Перемог на кожнім кроці,
Досягати в новім році!
З днем ангела, Андріано,
Будь щаслива і кохана!
***
Нині в Андріани свято,
Друзів прибуло багато.
Квіти є і подарунки,
І обійми, й поцілунки.
Головне, однак, не в тому –
Хай надалі цьому дому
Усміхнеться Доля щиро!
Щоб жили Надія й Віра,
Щоб Любов легка, мов крила,
Кожне серце тут зігріла!
Так може початись кожен грудневий вечір, якщо проводити його на самоті. Але так його ніколи не хотіла «висиджувати» українська молодь. І тому на світі з’явились вечорниці! Дівчата і хлопці збирались у великій хаті: жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...
Всілякі ігрища здавна супроводжувались смачними стравами і обрядами. Молодь змагалась практично у всьому: хто кращого вареника чи коржа спече, хто краще заспіває, хто більше вщипне калити.
Калити? А що це? Калита – то великий і солодкий корж, переважно круглий як сонце, який випікають спільно. Його підвішують на довгу шворочку заради веселої розваги – «Кусання калити». Відкусити шматок калити треба, не тримаючись за неї руками. Та найвеселіше не тому, хто намагається відкусити, а всім іншим, хто за цим дійством спостерігає.
Калитою керує "Пан Калетинський" – веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту і намагається у всякий спосіб зашкодити герою. Силу і вправність у кусанні калити випробовують усі охочі.
Та окрім вечорниць андріївська ніч «відзначається» парубоцькими збитками – особливо у тих дворах і садибах, де є дівчата на виданні. Збитки бувають як дуже локальні (обмазування дверей зубною пастою чи затуляння вікон чимось темним, аби думали, що ще ніч), так і районного масштабу (знімання воріт, чіпляння старих черевиків на паркан, зодягання пса у светр)… Роблячи збитки, важливо не перейти межі дозволеного і щоб усім було смішно, а не лише парубкам-збиточникам.
Дівчата вірили, що в цю ніч ворожба на судженого справджується. Ворожили у різний спосіб, скільки вистачало ідей і фантазії. Хлопці всіляко намагались перешкодити, а насправді тільки й думали про те, як би то позалицятись і вивідати дівочі секретики. Авжеж, не всі вірили у силу ворожби – для багатьох цей вечір був просто гарно проведеним часом.
А як проводять вечорниці сучасні жителі великих міст? Тематичними концертами і привітаннями усіх, хто носить імена Андрій чи Андріана! Адже мало подарувати щось файне – насамперед важлива увага до іменинника і бажання побачити усмішку на щасливому обличчі!
Ось кілька підказочок, як гарно привітати Андрія з іменинами:
***Будь мужнім, радуй своїх ближніх,
Того хто поруч, розумій.
І ангел в шатах білосніжних
Хай береже тебе, Андрій!
***
В день Ангела бажаю я любові
І від душі успішних перемог,
Натхнення, щастя світлого, здоров’я
І хай тебе оберігає Бог!
***
Як пісня дзвінко ллється,
Хай гарно так живеться,
Хай доля усміхається,
Здоров'я додається!
Хай буде свято на душі,
А серце щастям багатіє,
Хай водограй вирує почуттів,
Збуваються всі мрії!
***
Нехай у день твого святого,
Ангел сил додасть до всього,
Щоб життя не було сірим,
Хай додасть наснаги й віри!
Перемог на кожнім кроці,
Досягати в новім році!
З днем ангела, Андріано,
Будь щаслива і кохана!
***
Нині в Андріани свято,
Друзів прибуло багато.
Квіти є і подарунки,
І обійми, й поцілунки.
Головне, однак, не в тому –
Хай надалі цьому дому
Усміхнеться Доля щиро!
Щоб жили Надія й Віра,
Щоб Любов легка, мов крила,
Кожне серце тут зігріла!
Комментариев нет:
Отправить комментарий