В гостях у казкарки

Оксана Іваненко народилася 13 квітня 1906 року в Полтаві в інтелігентній сім’ї. Її батько був редактором газети, мати працювала вчителькою. Культ художнього слова, книги панував у родині Іваненків. У шість років Оксана видає власний рукописний журнал «Гриб», куди вміщує і свою першу казку.

Дівчинка змалку мріяла стати вчителькою. Вона дуже добре вчилася в гімназії, багато читала. В шістнадцять років Оксана поступила в Полтавський інститут народної освіти і стала працювати вихователькою дошкільного дитячого будинку.

На той час п’єс для дітей майже не було, тому Іваненко до кожного свята писала свою п’єсу. Її розучували, ставили, позичали для вистав іншим навчальним закладам. У вільний час вона ще пише казки, вірші, оповідання.

В 1930 році вийшла її перша книжка для дітей «Майка та жабка». Але сама письменниця вважає, що справжня її творчість для дітей почалася значно пізніше, у 1933 році, коли вона написала казку «Сандалики, повна скорість!». Цей твір відзначили Корній Чуковський та Самуїл Маршак під час Першої республіканської конференції з питань дитячої літератури. Це було визнання, яке окрилило Оксану Іваненко. Вона починає активно відстоювати жанр казки, її ні з чим незрівняну силу і виховне значення. З’явилися її нові казки з фантастичними перетвореннями – «Чудесна квітка», «Три бажання», «Чарівні зерна», «Маяк». 

Згодом були написані перші «Лісові казки». Герої «Лісових казок» – казкові чижі, журавлі, кульбабки, тополі і дикі яблуньки по-новому заговорили до дітей про таємниці природи і навколишнього світу.

У 1939 році Оксана Іваненко написала невеличке оповідання з дитинства Тараса Шевченка «Чорний шлях». Оповідання надрукували в журналі, переклали на російську мову, передали по радіо.

Під час Великої Вітчизняної війни Оксана Іваненко перебуває в евакуації на Уралі. Тут вона часто буває в школах, госпіталях, багато пише, готує нові видання, виступає по радіо.

З 1947 року по1951 Оксана Дмитрівна була головним редактором журналу „Барвінок”.

Неперевершеною, головною працею творчого життя Оксани Іваненко є роман «Тарасові шляхи».

Письменниця пройшла всіма Шевченковими шляхами, пережила всім його життям і роман, який вона планувала написати за рік, розтягнувся аж на 20 років.

Ще одну книгу написала Оксана Іваненко «Маленьким про великого Тараса»(1963), в якій вона доступно розповідає дітям про велич Кобзаря, а також популяризує його поезію.

Логічним продовженням «Тарасових шляхів» сприймається історико-біографічний роман Оксани Іваненко «Марія» присвячений життю та літературній діяльності Марка Вовчка.

Страшне горе прийшло в сім’ю Оксани Іваненко: важко занедужала і пішла із життя дочка Валерія. Це горе Оксана Дмитрівна завжди носила у своєму материнському серці. Але вона не опустила рук. Підготувала до друку й випустила у світ доччині твори. І сама творила, писала для дітей. Кожна її книжка була подією в літературному житті.

Оксана Іваненко також відома як перекладачка з російської, датської, французької мов. Особливо багато зробила вона для перекладу і популяризації казок Г. Х. Андерсена. У 1974 році за «Лісові казки», повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та інші твори, видані видавництвом «Веселка»у п’ятитомному зібранні Оксана Іваненко була удостоєна високої нагороди – літературної премії ім. Лесі Українки. У 1986 році творчість Оксани Дмитрівни Іваненко була пошанована найвищою відзнакою в Україні -Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Оксана Дмитрівна Іваненко залишила цей світ у грудні 1997 року на 92-му році життя.

https://nbu4kids.wordpress.com/2011/04/13/%D0%B2-%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85-%D1%83-%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B8/#more-1087 - джерело