СВЯТО БУКВАРЯ

До школи хто радо спішить,

Хто старанно уроки вчить?

Хто хоче все на світі знать,

Уміє і читать, і писать?

Усіх іх завжди пізнають

Скажіть – но , як діток цих звуть?

Хто радує і тат і мам,

Хто кожну справу робить сам?

Хто дружно й весело співа,

 Родину щастям зігріва?

Усі їх завжди пізнають,

Скажіть – но, як цих діток звуть?

Ось вітайте, ось наш,

Наш веселий перший клас1

1. учень.   Ми всі зібралися в цій залі,

Бо нині свято Букваря.

Нам трішки сумно, трішки шкода —

Прощання надійшла пора.

Букварик — наша перша книга,

Друг і порадник школяра.

Його шанує й дуже любить

Уся весела дітвора.

2 учень. Ми Букварика чекаєм,

А його усе немає.

Де ж так довго забарився?

Може, в лісі заблудився?

Вбігають Сороки.

1- а сорока. Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Чи ви чули отаке?

Нині свято Букваря,

А Букварика нема!

Не прийшов до діток вчасно.

Може, трапилось нещастя?

2- га сорока.

Так, я чула — в нашім лісі

Диво коїться якесь —

Звірі й ті поділись десь.

Хто ж це всіх кругом лякає?

Сороки (одна до одно)). Ой, не відаю, не знаю!

Незнайко          Хто придумав, що Незнайко

                            Не читає зовсім книг?

                            Це неправда, так і знайте:

                            Жить не можу я без них.

                            Я читаю без зупинки

                            П’єси, вірші та казки,

                            Від картинки до картинки,

                            Ну, а потім навпаки!

Ведучі             Ось ,  хто лиха нам накоїв

                        Хто читати не хотів,

                        Хто не вчився гарно в школі,

                        І Букварика згубив!

Незнайко     Це все наклеп і брехня

                         Доведіть ,що винен я!

Вчитель                  А тим часом  у лісі …..

 Заходить Чаклунка з букварем.

Чаклунка.    Книгу я знайшла чарівну,

Дуже мудру і потрібну.

З нею буду чаклувати,

Різні чари буду знати.

Чаклику! Ти де сховався?!

Подивись-но, в мене цяця!

Шукає Чаклика.

Ото капосний малюк!

Геть відбився вже від рук!

Зараз мамця почарує,

І ти миттю примандруєш.

Чаклунка чарує—з'являється Чаклик.

Чаклик. Що це, матінко моя?

Невже чорна магія? '

Якісь знаки та карлючки.

Мабуть, Тролеві це штучки.

А це що?

Чаклик. О? Отрута! Не бери!

Мерщій викинь, поклади!!!

Чаклунка. Чаклику, ти не хвилюйся,

Заспокойся, угамуйся!

Справді, книга чари має,

Бо дітей читать навчає.

Будь-який малий школяр

Знає: книга ця — буквар.

От і ти учись читати,

Годі вже байдикувати.

Ти, мій сину, тільки й знаєш,

Що гуляєш та гасаєш.

Чаклик. Я — читати?

Ти жартуєш!

Чаклунка. Ти мене погано чуєш?

Букви вчи, не йди нікуди,

А то гірше тобі буде.

Ось тобі секундомір —

Потім себе перевір.

А як прийде Троль, наш тато,

Будеш йому звітувати!

Я ж лечу в ліс на нараду

І даю тобі пораду:

Швидше справою займися,

Часу не марнуй, учися!

Чаклик бере буквар, сідає за стіл, підпирає голову руками, чує голос Букварика.

Букварик.

 Я — Букварик чарівний,

Швидше ти мене відкрий.

Я тобі допоможу:

Вмить читати научу!

Ти мене не ображай,

А люби і поважай.

Коли дуже забажаєш,

Все на світі ти пізнаєш!

Чаклик. Хочу, хочу! Ну, давай,

Мене вчити починай!

Чаклик відкриває буквар. Звучить пісня.

До зали забігає Незнайко. Вони із Чакликом сва­ряться, тягнуть буквар кожен до себе.

Чаклик. Це мій буквар,

 моя мама його перша знайшла!

Незнайко. А от і ні! Це мій буквар,

 бо я його перший загубив!

Виходить Киця.

Киця. Мур-мур-мур, няв-няв-няв!

Хто це галас в лісі зняв?

Знову діти! От морока!

Нащо вам оті уроки?

Краще грайтесь, розважайтесь

 І нічим не переймайтесь.

Літери! Смішні і дивні!

І кому вони потрібні?

У — горбате, А — нерівне.

Цю (показує букву Ж) не треба і вивчати,

А цією (показує букву О) — тільки грати.

Я без них не знаю лиха

 І гуляю у дворі!

Краще б літери сиділи

У своєму букварі!

З мене приклад всі беріть

 І уроків не учіть!

Співає.

Безтурботно   пісні  я співаю,

І сама по собі я гуляю,

Ваших, люди, я турбот не знаю,

І на серці затишно мені.

Я — гарнюня, і струнка, й весела,

Друзям я подобаюсь своїм.

Серед кішок всіх я королева,

Тільки «Віскас» на сніданок їм.

Приспів:

Ну що сказать? Ну що сказать?

Жила і не тужила.

Якби це дітям розум дать,

Уроків щоб не вчили.

Ну що сказать, іще сказать?

Хай добре знають всюди:

Геть не потрібні букварі!

Та викиньте їх, люди!

От знайшли собі утіху —

Можна луснути зо сміху!

Ой, дивіться, що то там?

Чаклик і Незнайко озираються, а Киця тим часом забирає буквар.

Киця. Обдурила! Не віддам!

Чаклик і Незнайко плачуть.

Ведучий  Не сваріться, не дражніться,

Витріть сльози, помиріться,

Бо сьогодні свято гарне,

І сумуєте ви марно!

Киця. Свято буде? «Віскас»! Няв!

Я букварика віддам.

Віддає букварика, миряться.

Діти (разом). На веселе свято щиро

Ми запрошуємо вас.

учень. Сьогодні ми зібралися на свято,

Щоб разом з вами,

друзі, вшанувати

Чудову книжку,

 що нас грамоти навчала,

Свої скарби усім нам дарувала.

        

учень. їй завдяки навчились ми читати,

В слова і речення всі літери складати.

Цю книжку назавжди запам'ятаємо,

Не раз в житті із вдячністю згадаємо.

учень. Букварику! Букварику,

У цей святковий час

Ми дуже тебе просимо:

Приходь, приходь до нас!

Буквар. Я — Букварик всім відомий,

Дуже гарний, кольоровий,

Залюбки всіх вчу читати —

Нема часу спочивати.

Кожен рік мене гортають

 Ніжні пальчики нові.

Нехай розум здобувають

 Любі дітоньки малі!

Щиро з усіма ділюся —

Не шкодую своїх знань;

Безліч хитрих і цікавих

Маю для малят завдань.

А ще я хочу запросити

сюди своїх помічників.

 Буквар тричі плескає в долоні.

Заходять літери.

 Це — літери відомі

І кожному знайомі.

Але про кожну літеру

Ви знаєте не все.

Це літери незвичні,

Ще й дуже симпатичні,

Бо кожна жарт чи віршика,

Чи казочку несе.

Виходять голосні звуки.

Голосні звуки (разом).

Ми — звуки голосні,

Тому співучі всі,

Пісень багато знаємо

Й про себе заспіваємо.

Співають пісню «Голосні звуки» (сл. М.Підгірянки, муз. А.Басової).

Буква А. А, а, а, яблучка два.

Два яблучка червоненькі

Несе донечка для неньки.

А, а, а, яблучка два.

Буква О. О, о, о, яєчко одно

Знесла курочка рябенька,

Знайшла донечка Оленка.

о, о, яєчко одно.

Буква И. И, и, и, хлопчики три.

В калабаню всі упали,

І всі разом закричали:

И, и, и, хлопчики три.

Буква І .І , і, і, лошачки малі.

Є у нас чотири книжки,

Біля воза скачуть пішки

і, і, лошачки малі.

Буква У. У, у, у, песик на шнурку.

Цуценяток п'ять кудлатих

Полягали біля хати.

У, у, у, песик на шнурку.

Буква Е. Е, е, е, де ж то мама, де?

Мама квіти поливає

 І на доню поглядає.

Е, е, е, ось вже мама йде.

Виходять букви, які позначають приголосні звуки — Б,В,Г,Ґ,Д,Ж,3.

Буква Б. Біля річки, біля броду,

Там бобер дививсь у воду.

Бурмотів собі під ніс,

Що замало ще підріс.

Буква В. Валя вишивку велику

 В школі вишивала.

Вона вишеньками

 вправно її прикрашала.

Подарує мамі Валя

 Вишивку новеньку.

Хай радіє мама в свято

 За доньку маленьку.

Буква Г. Біля граба на горі

Танцювали глухарі.

Горобці їм помагали,

На гітарі вигравали.

Гоп, гоп, гопачок,

Стрибнули до гілочок

Галки, білки, горобці —

Всі великі молодці.

Буква Ґ. Ґави й ґедзі не барились,

Теж собі повеселились.

Тож зібралися уранці —

І продовжували танці:

Танго, вальса, гопака...

От компанія яка!

Буква Д. Дятел дерево лікує,

Він над деревом мудрує.

Добрим другом мені будь, —

Каже йому дядько дуб.

Буква Ж. Жовтогруда жабка

З журавлем жартує,

Жовтогруда жабка З журавля кепкує.

Каже жаба журавлю:

Дуже вже тебе люблю

І скажу вже при нагоді,

Дуже заздрю твоїй вроді.

Буква 3. Заболів у зайця зуб,

І про їжу він забув.

У зайчиська спухли щоки,

Не позбудеться мороки.

Йшов додому лікар-зубр,

Полікував зайчиську зуб.

Каже зубр: «Щоб не були Трухляві зуби, наче пень,

Треба чистити їх, друже,

Не менш, ніж два рази на день».

Інсценування віршика букви ї.

їде зайчик у трамваї

 І довкола позирає.

Тут підходить їжачок І говорить:

- Ваш квиток!

Червоніє зайчик густо

 І дає листок капусти.

Пожував їжак листок.

Це, — говорить, — не квиток!

Доведеться вам зійти

І додому пішки йти.

Буква Й. Йосип наш спіймав йоржа

 На шматочок від коржа.

Йорж з відерця втік від нього,

Тільки й бачили його!

Буква К співає пісеньку «Засмутилось кошеня» (сл. П.Воронька).

Виходять букви Л, М, Н.

Буква Л. В липні липа зацвітає,

В липні бджілка мед збирає.

Липа листям шелестить,

Бджілка в вулик свій летить.

Буква М. Мавпа, мишка і метелик

Ішли лісом довгим, темним.

Назбирали там малини,

Маків, дзвонів синіх-синіх,

Ще й провідали крота —

Ось прогулянка така.

Буква Н. У Надій

ки на клумбі нарциси

Й незабудки цвітуть голубі.

Надя їх назбирає в букетик

Й скаже ніжно:

Це, нене, тобі!

Виходить буква Л у костюмі лисиці.

Буква Л. Ви про мене пісню знали І давно її співали.

А я живу у гаю І теж вам заспіваю.

Буква Л співає пісню Лисички із опери МЛисенка «Коза-Дереза».

Учитель. Стійте, стійте, зачекайте!

Лиш загадки відгадайте.

Загадує загадки. Діти разом відгадують.

До нас на свято просяться й інші літери.

Виходять букви Р, С, Т, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я.

Буква Р. Посадив Роман редиску —

Виросла, мов ріпа.

Журиться тепер Романко —

Де ж її подіти?

Буква С. Дві смерічки, дві сестрички,

Заплели у коси стрічки.

Вітер крутить в косах стрічки,

Дощик миє сестрам личка.

Буква Т. Толя Тані в подарунок

Торт святковий прикрашав.

Толя Тані в день святковий

Три троянди дарував.

Буква Ф. Фея фарби узяла.

Малювати почала.

Ось фламінго, он фонтан,

З флейтою новий футляр.

Фантазує фея гарно,

Помагають в цьому фарби.

Фея — мудра чарівниця,

Фарба — добра помічниця.

Буква X. Хом'ячки возили хмиз З лісу до хатинки,

Та забули хом’ячки Теплі кожушинки.

Змерзли шийки в хом’ячків,

Хвостики померзли.

Будуть хмизом гріти піч,

Щоби не замерзнуть.

Буква Ц. В цирку цап і цуценя

Виступають вправно,

Цифри й танці вони вчать,

Часу не гають марно.

Будуть в цирку дітлахи Із того радіти,

Що навчилися вони

Танцювать й лічити

Буква Ч. Через поле і болото

 Бігла чапля на роботу.

Чорногуз кричав їй вслід:

Чапелько, ти ж без чобіт!

Буква Ш. Шури-шури — шарудить

Мишка біля ґанку,

Мишка звечора шукає

Шкварок для сніданку.

Запросила на обід

Ще й шпаків-сусідів.

Будуть всі вони сидіть.

Поки не стемніє.

Буква Ь. Буква Р з гори стрибала

І на голову упала.

Хоч нітрохи не забилась,

В м'який знак перетворилась.

Буква Ю. Юля, Юрчик і Юхимко

 Заспівали пісню дзвінко

Про кицюню, про Олюню І

 про все, що серцю любо.

Буква Я. Буква Л сказала Я:

Ти — краща подруга моя.

Обізвалась буква Я:

-          Так, я подруга твоя.

Дуже схожа я на тебе,

То й ріднитися нам треба.

Станьмо разом — ти і я —

І співаймо: ля, ля, ля!

Діти співають українську народну пісню «Ой, зелене жито».

В кінці пісні до зали вбігає дівчинка в костюмі Двійки.

Двійка. Привіт, любі друзі!

 Мене ви впізнали?

Як ні, просто ви мене досі не знали.

Я з вами всіма дуже хочу дружити,

Ми в мирі і злагоді будемо жити.

Незнайко сьогодні сподобався дуже.

А ти мене любиш, Незнаєчку, друже?

Незнайко. Відчепись, відв'яжись!

Нам з тобою не дружить!

Я до школи йти зібрався,

В перший клас вже записався.

Буду грамотним тепер я.

Геть іди! Онде і двері.

Двійка. Що ж, піду, піду, піду!

Чую я якусь біду!

Зі мною дружити малята не хочуть,

А я з усіма би дружила охоче.

учень. Рідний наш Букварику,

Ми тебе любили,

Ми з тобою весело

Й радісно дружили.

Та прийшла пора прощатись,

Час з тобою розлучатись.

учень. Букварику, найперший друже!

Ми не забудемо тебе,

Не зможем ставитись байдуже

 До тебе, любий, відтепер.

Віднині будеш серед книг

 На місці першому стояти.

Ти — найдорожчий від усіх,

Бо нас усіх навчив читати.

учень.   Добрий Букварику! Перша книжко!

Хочеться навіть поплакати трішки.

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудем ніколи про тебе!

Спасибі тобі за добру науку

За паличку першу, і першу букву,

За перше слово, і першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

Ми пам’ятатимем довгі роки

Мудрі й повчальні твої уроки.

 Буквар.

Я навчив вас читати й писати

Слово «бабуся» і слово «тато».

Я залишаю навіки з вами

Слово «Вітчизна» зі словом «мама».

Зі словом «пам’ять» — слово «солдат»

 Слово, «цвітіння» — зі словом «сад».

Хай не зринає у ваших снах

Підле й потворне слово «війна».

Хай поведе від мого порога

Вас таємниче слово «дорога».

Хай вам щастить на шляху широкім,

Любі дівчата мої ясноокі.

Вмійте боротися з лихом завзято,

Непосидючі мої хлоп’ята.

Хай підростає ваш 1 клас, А я залишаю вас.

Буквар. Дуже дякую за пісню!

Тож зростайте, діти милі,

І читайте залюбки:

Слушну вам дадуть пораду

Щирі друзі — книжечки.

Читанка. Ми вас всіх прийшли вітати

На Букварикове свято.

Рідна мова. Щоб радість ніколи не кидала вас,

 Вчіться старанно щодня, повсякчас.

Незнайко. Нещастя женіть, наче воду крізь сито!

Найкраще — це вчасно перекусити.

учень. Перший клас, перший клас,

Восени зустрів  ти нас.

Потім підем в клас наступний,

Вітер дме нам хай попутний.

учень. Ну і крейда, дошка, карти

Разом з нами перейшли.

Трішки вищі стали парти —

Разом з нами підросли.

учень. Один одного ми любим,

Станем всі за одного.

Вчитись в другім класі будем,

Всі ми прагнемо цього.

учень. Ну, а вчителька як буде?

Що, невже покине нас?

Ні, вона разом із нами

Переходить в другий клас.

Учитель (звертається до батьків).

Вам, шановні батьки, я подякувать

хочу За ваші старання й недоспані ночі.

А втім, позаду тільки перший крок,

 Попереду ж ще 10 довгих років,

Отож учіться старанно, батьки,

і не лінуйтесь кожен день робить уроки.